Я - внутри звука...
Я - внутри себя...
В порыв моих мечтаний,
Уносят в никуда...

Мелодией маня,
Зовут в другие страны...
На тёплые моря...
Куда-то в Балаклаву...

Мелодия и драйв...
Красиво и активно...
Я слушаю, и кайф
Заполнит сердце дивно...

Забытые мечты
Волнами укрывают...
Мы слушаем, и ты
Куда-то улетаешь...

Заметила давно
Я музыку мечтаний...
Открытое окно...
Волна твоих признаний...

Театр и кино...
Забытых кадров сценой...
Мне нравится... Оно -
Как будто бы бесценно...

Оно манит гитарным звуком,
Оно манит мелодией...
Моя душа -я внутри звука...
Та музыка... Я буду вечно в ней...


Официальный сайт группы Внутри Zвука

На два часа уйти в себя,
На два часа совсем забыться,
На два часа забыть тебя,
На два часа с тобой проститься...

Забыть весь мир, забыть любовь...
Совсем не слышать стук часов...
На это время стынет кровь...
И замирает сердце вновь...

На два часа забыть мечту.
Уйти в себя и не вернуться.
На два часа опять уйду.
И нет возможности проснуться.

Плевать на мир, плевать на всех.
Плевать, что больше нет меня.
Плевать на этот белый снег!
Плевать! Зима - всегда зима...

Забыть, мечтать, и вновь забыть...
Как часто будут перемены?
Как часто я хочу убить
Тебя. За громкую измену.

Как часто я теряюсь тут,
В словах любви, и лжи, и правды...
Как быстро я опять уйду.
Чтоб не казаться сново слабой...

Как быстро высыхают сльозы...
Как долго льются без причин...
Vечты, страдания, и грёзы...
Разбить! Собрать в один почин...

Собрать... И снова разобрать.
На части, мелкие кусочки.
Как хочется всю жизнь убрать...
Начать всё с новой мёртвой точки...

И заново уйти в себя.
И заново в себе забыться.
Теряясь и в мечтах, и снах...
И в грёзах мысленно томиться...

http://pereklad.online.ua/

Забагато думок, щоб їх висловити...
Забагато думок, щоб про них розказати...
Застарілий сюжет з чорно-білих картин...
Я не хочу тепер про це чути і знати...

Запаковане щастя відправлю назавжди...
У далекі світи, у далеке минуле...
Залишилось у снах тільки те, що бажали...
Залишилось лиш те, чого ми не забули...

Не показані сни ріжуть кадри за кадром...
Не розв'язані сни... Забуваюсь у них...
Таємничі слова залишились за кадром...
Ми ніколи не знали, що значать вони...

Все було, і тепер вже нічого немає...
Все було, і тепер вже весь світ не такий...
Що було, і що є... Час від мене тікає...
Як колись вже не буде нічого, повір...

Залишились одні тільки сльози
Гіркі, солоні, болючі...
Не видно навіть тієї розмитої дороги,
Яку оточило гілля колюче...

Я не бачу, де мені ступати,
Так, щоб не втонути, і не спотикнутися...
Я боюся навіть зітхати,
Бо повітрям можна задихнутися...

Сполосована білим та чорним
Ця дорога колись та закінчиться.
Вся в тумані, диму... Тут нічого.
Це ніде. Це ніяк не засвідчиться.

Людське око не бачить правдивості.
Воно бачить лиш те, чого хоче.
Не побачить воно вже відмінності
Між тим, що є, і тим, чого хочеться...

І думки... Вони лізуть у голову...
І не хочеться думати... НІколи...
Як згасити це водяне полум'я?
І ніхто не кивне у відповідь...

Лише тиша... Лиш сльози прозорі...
Ніщо, темрява, пустота все здолає...
Самотня дорога, куди летять зорі...
Це ніщо. Не життя і не смерть. Час зникає...

Сльози вітру, сльози ночі,
Сльози снігу і дощу.
Я відкрию серце, хочеш?
Я тебе туди впущу.
Сніг летить крізь світло ночі,
І зірки летять дощем.
Я за снігом бути хочу
І зірками, і дощем...
Сніг танцює,
Дощ співає,
Вітер кличе в нікуди.
Ти малюєш,
Я літаю,
Я лечу туди, де ти...

Буду рада будь-якій допомозі! :)